Дальня путь лежить через хмари і небес блакить, 

Там в чужім краю не знайде вона любов свою, 

Бо вбиває золото красу. 

Приспів: 

Вона була подібна до сонця - 

Принцеса луків. 

Вона одна володарка лісу - 

Тварин і птахів. 

Зростаючи в некошених травах - 

Серед лілей. 

Вона була променем світла - 

Серед людей. 

Тільки не знайшла все, до чого прагнула душа. 

Золото й парча залишили обпік на плечах, 

І отруту смерті на устах. 

Приспів: 

Вона була неначе дитина - 

Принцеса луків. 

Вона одна володарка лісу - 

Тварин і птахів. 

Зростаючи в некошених травах - 

Серед лілей. 

Вона була дитиною світла - 

І світлом людей. 

Але ніхто не в силах згасити сонце в безодні зла, 

Ніхто не в силах спинити розталь. 

Вір, я жива… 

Па-па-па 

Побачиш там до небокраю - 

Зелень луків. 

Побачиш сам володарку лісу - 

Тварин і птахів. 

Я там живу де сонце розквітло - 

Серед лілей. 

Назвеш мене принцесою світла, 

І світлом людей. 

Знову я прийду до тебе, я з'явлюсь у світлу мить , 

Тільки треба справді вірити … 

Я тобі в частинку неба назбираю всю блакить, 

Тільки треба справді вірити … 

А коли збируться хмари над землею, не забудь, 

Через сонячні луки в казку путь